Як просуватись до миру?

Прочитав цікавий (але дещо завеликий) текст від Галини Канафоцької, а коли почав заглиблюватись, вчитуватись уважніше, то побачив надзвичайно цікавий фрагмент, вартий того, щоб його вивчити якомога ретельніше.

От він:

1. Вихідна редакція

Для того, щоб будувати стратегії на майбутнє, потрібно досліджувати, аналізувати та розуміти поточний існуючий сучасний стан речей своєї держави. Тезово подамо дещо з таких досліджень та аналізу, представленого ще в 2017 році, але які лишаються актуальними і дотепер, учасниками Міжнародного форуму «Україна: як просуватись до миру під час війни?», а саме: кордон зіткнення цивілізації пролягає через Україну; війна, якій приписують напрямок прогресу, не є цим напрямком; мир – єдиний справжній напрямок прогресу; справжній прогрес починається з наших думок і цінностей; культ миру лежить в площині взаємовідповідальності та інтеграції між усіма суспільними групами; примирення людських спільнот означає зосередити свою свідомість на досягненні миру, залишивши принцип толерантності і звернувшись до принципу діалогу, через який поширюються їх спільні цінності, що виходять за рамки цих спільнот через суспільний діалог; суспільний діалог стає щоденним соціальним зобов’язанням та основним у вирішенні конфліктів і передбачає збереження гуманізму у кожному з нас; діалог – це не перемовини з компромісами, а те, що призводить до пізнання різності кожного з його цінностями з подальшим формуванням та визнанням спільних цінностей та їх використанням і поширенням задля досягнення спільного бажаного результату – досягнення суспільної злагоди, прогресу і вдосконалення зовнішнього простору; якщо ми не пізнаємо один одного у результаті діалогу, то забезпечимо конфліктний тип поведінки того, кого не знаємо, а отже, не узгодимо спільну світоглядну концепцію по досягненню стратегічної мети та не забезпечимо процес інтеграції; Україна може йти іншим шляхом, ніж країни Європи; реальна сучасна боротьба – боротьба за свідомість людей; інструментарій у боротьбі за свідомість людей: інформація, освіта, виховання; інститути держави завжди були і будуть загрозою до добробуту людей; спочатку потрібно зміцнити інститути державної влади, які впроваджуватимуть зміни; безпека як цінність втрачається, коли традиціоналісти і ті, хто хоче змін, вступають у конфронтацію; кредиту зовнішньої безпеки, як інші країни Євросоюзу Україна немає, тому українська безпека всередині; умови для формування відчуття безпеки: захист людської гідності; освіта; просвіта, гуманістичні акції; формування рівня свідомості. Виходячи з вище наведеного, можна зробити висновок про те, що можливості для ефективного розвитку і процвітання наша держава матиме тоді, коли в ній буде забезпечений процес інтеграції цінностей суспільних груп та вибудувана ієрархія систем цінностей на сучасному історичному етапі. Це дозволить звільнити суспільну свідомість від конфліктів цінностей та сприятиме формуванню спільної світоглядної концепції щодо стратегічних перспектив України в контексті процесів її інтеграції у світове співтовариство [7, 21-22].

Тут варто додати ще два посилання: повідомлення про форум та інформацію про захід. А надалі взятись за згаданий текст.

2. Оцифровка як передумова

Тепер тези форуму у вихідному порядку, але нумеровані:

1. кордон зіткнення цивілізації пролягає через Україну; 
2. війна, якій приписують напрямок прогресу, не є цим напрямком; 
3. мир – єдиний справжній напрямок прогресу; 
4. справжній прогрес починається з наших думок і цінностей; 
5. культ миру лежить в площині взаємовідповідальності та інтеграції між усіма суспільними групами; 
6. примирення людських спільнот означає зосередити свою свідомість на досягненні миру, залишивши принцип толерантності і звернувшись до принципу діалогу, через який поширюються їх спільні цінності, що виходять за рамки цих спільнот через суспільний діалог; 
7. суспільний діалог стає щоденним соціальним зобов’язанням та основним у вирішенні конфліктів і передбачає збереження гуманізму у кожному з нас; 
8. діалог – це не перемовини з компромісами, а те, що призводить до пізнання різності кожного з його цінностями з подальшим формуванням та визнанням спільних цінностей та їх використанням і поширенням задля досягнення спільного бажаного результату – досягнення суспільної злагоди, прогресу і вдосконалення зовнішнього простору; 
9. якщо ми не пізнаємо один одного у результаті діалогу, то забезпечимо конфліктний тип поведінки того, кого не знаємо, а отже, не узгодимо спільну світоглядну концепцію по досягненню стратегічної мети та не забезпечимо процес інтеграції; 
10. Україна може йти іншим шляхом, ніж країни Європи; 
11. реальна сучасна боротьба – боротьба за свідомість людей; 
12. інструментарій у боротьбі за свідомість людей: інформація, освіта, виховання; 
13. інститути держави завжди були і будуть загрозою до добробуту людей; 
14. спочатку потрібно зміцнити інститути державної влади, які впроваджуватимуть зміни; 
15. безпека як цінність втрачається, коли традиціоналісти і ті, хто хоче змін, вступають у конфронтацію; 
16. кредиту зовнішньої безпеки, як інші країни Євросоюзу, Україна немає, тому українська безпека всередині; 
17. умови для формування відчуття безпеки: захист людської гідності, освіта, просвіта, гуманістичні акції, формування рівня свідомості. 

3. Структуризація як ключ до розуміння, обговорення і реалізації

Нарешті, той самий текст, але вже в структурованому вигляді. І тоді виникають питання. Бо основний зміст рекомендацій безумовно зрозумілий. Хоча більш пасує до 90х років. Зараз вже більше було б цікаво не що маємо робити, а чому ми за 30 років, знаючи добре, що треба розвивати громадянське суспільство, якось дуже мало зрушили.

1 Зовнішні умови

1.1 1- кордон зіткнення цивілізації[1] пролягає через Україну;
1.2 10- Україна може йти іншим[2] шляхом, ніж країни Європи;
1.3 16- кредиту[3] зовнішньої безпеки, як інші країни Євросоюзу, Україна не має, тому українська безпека всередині;

2 Шляхи чи напрямки руху

2.1 2- війна, якій приписують напрямок прогресу, не є цим напрямком;
2.2 3- мир – єдиний справжній напрямок прогресу;
2.3 4- справжній прогрес починається з наших думок і цінностей;
2.4 11- реальна сучасна боротьба – боротьба за свідомість людей;
2.5 12- інструментарій у боротьбі за свідомість людей: інформація, освіта, виховання[4];

3 Мир

3.1 5- культ миру лежить в площині взаємовідповідальності та інтеграції між усіма суспільними групами[5];
3.2 6- примирення людських спільнот означає зосередити свою свідомість на досягненні миру, залишивши принцип толерантності [як базовий] і звернувшись до принципу діалогу, через який поширюються їх спільні цінності, що виходять за рамки цих спільнот через суспільний діалог;
3.3 15- безпека як цінність втрачається, коли традиціоналісти і ті, хто хоче змін, вступають у конфронтацію[6];
3.4 17- умови для формування відчуття безпеки: захист людської гідності, освіта, просвіта, гуманістичні акції, формування рівня свідомості[7].

4 Діалог

4.1 7- суспільний діалог стає щоденним соціальним зобов’язанням та основним [інструментом] у вирішенні конфліктів і передбачає збереження гуманізму у кожному з нас;
4.2 8- діалог – це не перемовини з компромісами, а те, що призводить до пізнання різності кожного з його цінностями з подальшим формуванням та визнанням спільних цінностей та їх використанням і поширенням задля досягнення спільного бажаного результату – досягнення суспільної злагоди, прогресу і вдосконалення зовнішнього простору;
4.3 9- якщо ми не пізнаємо один одного у результаті діалогу, то забезпечимо конфліктний тип поведінки того, кого не знаємо, а отже, не узгодимо спільну світоглядну концепцію по досягненню стратегічної мети та не забезпечимо процес інтеграції;

5 Держава и громадянське суспільство

5.1 13- інститути держави завжди були і будуть загрозою до добробуту людей[8];
5.2 14- спочатку потрібно зміцнити інститути державної влади, які впроваджуватимуть зміни[9];

---

[1] Мабуть, цивілізацій? Але яких? Європейської і російської? Чи не зарано Росію вважати цивілізацією - на рівні з мусульманською чи конфуціанською? Чи не є Україна і Росія з одного боку наслідком марксистського експерименту Леніна, а з іншого переможцями нацизму – відтак складовою Європи? Межа між російськомовною і україномовною частинами України, як малось на увазі саме це, не є такою вагомою, як межа між цивілізаціями.

[2] В чому саме? Наприклад, чи можемо ми обійтись без християнсько-демократичної партії в політичній системі?

[3] Мабуть, "гарантій"?

[4] Чи не є роль партії в застосуванні такого інструментарію в боротьбі за свідомість людей базовою?

[5] Чи не є християнсько-демократична партія дієвим механізмом інтеграції християн всіх конфесій, а також людей, близьких до християнства ментально?

[6] Можливо, в Україні в конфронтації знаходяться не консерватори і прогресисти (партократи і демократи?), а окремі впливові громадяни, що вирішують в такий спосіб майнові суперечки. Тримаючи пасивне, несформоване громадянське суспільство в заручниках.

[7] Чи не є індикатором рівня політичної свідомості громадянина наявність у нього сталих переконань, зокрема християнсько-демократичних?

[8] Невдалий вираз.

[9] Яким чином таке зміцнення має відбутись? Які саме інститути треба зміцнювати? Хіба не громадянському суспільству належить центральна роль в реалізації суспільного діалогу?

4. Форум триває?

Виникли питання, але до кого? Мабуть, як подивитись ще раз настанови про діалог, то вже не до спікерів Форуму, а до українців?

Перше коло - авторка матеріалу і Євген Глібовицький (більше нікого з організаторів чи спікерів в Фейсбуці нема).

Друге коло - це учасники форуму, їх можна побачити в інформації на Фейсбуці.

А надалі - всі зацікавлені. З прицілом, звісно, на реалізацію, бо треба ж діяти? Ну хоча б з налагодження того діалогу. Що може кожен з нас для цього зробити?

Це я намагався запросити учасників Форуму до розмови. Дуже показово. Адміни люблять бути цензорами, маленькі слабкості людської натури. Але це ж не стіна, яку не можна обійти?